Писатель: Безверхний Владимир
Входит в цикл: “Повесть”
АНТОЛОГИЯ
Аннотация
Олег напружено вдивлявся у болючо-біле вікно монітору, намагаючись збагнути, що трапилося. Зникли невідомо куди всі розрахунки. На робочому столі - нічого. Раптом, наче якесь марево, з"явилася заставка: космічний корабель повільно плив між зірок. Та за мить все розтануло і екран став зовсім темним. - Учора я зробив дещо дуже важливе, - захвилювався Олег. - Вирішив подрімати... І заснув аж до ранку! - промайнуло блискавкою. Він незадоволено нахмурив брови. - Таке зі мною вперше! Несподівано екран ожив і Олег побачив, як чиїсь незримі пальці видруковують речення. Літери нагадували давні ієрогліфи. - Що за маячня, - мовив Олег й кілька разів натиснув "Esc". Слова дивилися на нього, наче хижий павук зі своєї засідки, нікуди не зникаючи. На душі чомусь стало неспокійно. - Кому це захотілося поспілкуватися зі мною? - голосно сказав Олег і не впізнав власного голосу. Зненацька ієрогліфи застрибали, змінюючи колір. "Ми - ті, кого ти давно чекаєш, - прочитав Олег. - Ти перевершив наші сподівання: зумів зазирнути за межі дозволеного людям." - Хто ви? - вигукнув Олег, але текст щез і світло від монітора стало настільки яскравим, що йому захотілося заплющити очі... Олег прокинувся пізніше, ніж звичайно від яскравого сонця, яке немилосердно кидало у його обличчя пекучі промені, й мимоволі відвернувся.... - Хлопці, а не пішли б ви в інтернет, або куди подалі! - розлютився Олег. -Мені треба працювати. Сеанс демонстрації власного інтелекту з обох сторін закінчено. Я відключаюся. Бай-бай. Одразу підвів курсор до опції відключення від інтернету й клацнув мишкою. Комп"ютер відмовлявся його слухати, а на екрані з"явився ще один напис : - Ми не хлопці, і ми вже в інтернеті. Це не демонстрація. Це була перевірка того, на що здатний ти. Олег швидко схилився до модему й виключив його, сердито промовивши : - Ненормальні хакери-шмакери не дають працювати. З острахом глянув на екран й побачив, що текст знову змінився - Не метушися! Поки ми не захочемо, сеанс не закінчиться! Розлючений до несамовитості, він витягнув з комп"ютера кабель й виключив монітор. Тієї ж миті екран погас, а комп"ютер затих. Нарешті Олег зміг полегшено зітхнути. Він обтер кілька крапель поту, що завмерли у нього на чолі й неначе після довгого спарингу, тяжко підвівся. Раптом він почув шарудіння жорсткого диску і екран бризнув йому в обличчя вже знайомим жовто- гарячим світлом. Один за одним швидко виникали рядки : - Слухай, программер, з тобою ніхто не жартує. Нам просто потрібно поговорити. Тобі не здається дивним, що при відключених модемі, комп"ютері, моніторі все працює? Твоїми курячими мізками потрібно нарешті зрозуміти, ХТО до тебе звертається. І порада: більше ніколи не роби те, що тобі не дано, інакше тобі нічого не дасться, і твоєму виду також. Наступна зустріч відбудеться 20 травня о 16 годині 30 хвилин 45 секунд. Комп"ютер можна не включати, щоб ми знову не гралися у хакера. Наш діалог ми збережемо на диску D у папку "Порада людству". Чекай і бійся!" https://archive.org/details/@sci-fi-writer
Случайный абзац
- Тому що ти створив мене і я не можу тебе вбити. Насправді ти їм не потрі-бен, їм потрібен твій мозок, або хоча б його електромагнітні імпульси.
Олег здивовано глянув на Марі.
- Ти потрібен мені, - сказала вона і на якусь мить на її щоках з'явився рум'янець. Але майже одразу її голос змінився. - Зараз не час виявляти емоції. На тебе розпочате полювання. Супутники сканують землю, щоб як тільки знайдуть твоє місцезнаходження, спрямувати туди ракетний удар. Довірся мені, я замаскую тебе своїм електромагнітним полем, інакше загинеш.
Координаты: 1058 год; 0.19 кубика адреналина.
Индекс удобочитаемости Флеша — 94, для 11 лет (уровень 5-го класса). Диалогов: 51%.
Похожие книги